“Моя функція проста – допомагати людям. Я точно знаю, що одне гарне слово окрилює людину та надає їй сил”, - Вікторія Бурлай
“Моя функція проста – допомагати людям. Я точно знаю, що одне гарне слово окрилює людину та надає їй сил”, - Вікторія Бурлай, головний фахівець відділу цивільного захисту Покровського районного управління Головного управління, старший лейтенант служби цивільного захисту.
В Службі порятунку Вікторія вже 10 років, героїня дуже цінує та полюбляє свою роботу. З початку повномасштабного вторгнення відправила дітей до більш безпечного регіону, а сама залишилася виконувати свої обов’язки в рідному місті Покровськ. “На той час страху не було, я розуміла, що залишаюсь допомагати людям. Якби не моя улюблена робота в ДСНС, я б в перші дні зібрала б речі та поїхала. З початку березня 2022 року ми чергували в пункті евакуації та на залізничному вокзалі. Моя основна функція — допомога людям. Тоді я повною мірою усвідомила, що люблю кожну людину. Не знаю звідки сили бралися, просто бачила людей, у кожного свої потреби та розуміла, що в ту мить треба підтримати моральний дух людини та допомогти. Кожна людина потребує слів підтримки, це дуже важливо. Я зрозуміла, що можу працювати й без вихідних, завдяки роботі я жодного разу не панікувала”, - розповіла Вікторія.
Рятувальниця з великої літери. До неї по допомогу звертались зовсім незнайомі люди, просто телефонували в будь-який час доби. Мешканці Волновахи, Вугледару, Пісків. Героїня максимально допомагала всім... Багатьох відвозила до тимчасового місця перебування, перевозила валізи, допомагала пораненим. Також Рятувальниця допомагала й братам нашим меншим. Під час евакуації люди просили забрати до себе котів та собак, тимчасово, поки вони облаштуються на новому місці. Собака Умка, яка виїхали разом з хазяїном з Красногорівки, прожила у Вікторії півтора місяця, адже власник їхав на лікування і взяти його з собою просто не міг...
“Найстрашніша для мене ситуація, коли на початку серпня цього року відбулося влучання ракет по вулиці Центральна у Покровську. Тоді загинули два наших співробітники. Вночі я прибула до міської лікарні аби там на місці допомагати людям, бачила постраждалих після обстрілу. Все тоді було в крові, як у фільмі жахів. В той день після обстрілу дівчинка не могла знайти своїх батьків. Ми разом оббігли кожну палату в лікарні, але ніхто нічого не знав. Пізніше мені повідомили, що батьки дівчинки загинули... Дівчина втратила одразу двох батьків... Повідомити про це також довелось мені, бо інші боялися її реакції”. Я прийшла додому о 3-й ночі і тільки наступного дня на роботі я почала усвідомлювати те, що сталось” - розповіла Вікторія.
У вільний від роботи час Героїня грає на фортепіано, займається фітнесом, малює, записалась на східні танці, пече смачні пироги, вкотре закінчила автошколу та навчилася керувати вантажівкою, а в майбутньому планує вивчити французьку мову.
Заповітна мрія нашої героїні – щоб всі повернулись, адже без людей нічого не буде... Скоріша Перемога України, мирно жити на своїй улюбленій Донеччині, розмовляючи найкращою українською мовою.
